leo_rina (leo_rina) wrote,
leo_rina
leo_rina

"Я, “Побєда” і Берлін" Кузьми Скрябіна



Твір: Я, “Побєда” і Берлін
Автор: Кузьма Скрябін
Видавництво: Фоліо, Харків
Рік: 2006
Жанр: Повісті, Лірика
Оцінка: 7,5/10


Слідом за епатажною і скандальною Іреною Карпою своє ім`я в історію сучасної української літератури вирішив вписати ще один питомий музикант - фронтмен популярного гурту “Скрябін” Кузьма. Цього року він дебютував з книгою “Я, “Побєда” і Берлін”. Попри рекордні продажі роботи, варто зазначити, що дебют видався непереконливим. Популярність книги, перш за все, зумовлена славою Кузьми як музиканта. А от чи купуватимуть Скрябіна після того, як пізнають його в образі письменника - сказати важко.


Власне, особисто я поділяю письменників на три типи. Перший тип - письменник володіє мистецтвом слова, але за своє життя, що протікало спокійно і плавно, він не пережив особливо яскравих подій. Твори таких людей тяжіють до описів, філософських роздумів, але не багаті на події. Як приклад, можна згадати Загребельного, Шевчука. Письменники другого типу найцікавіші, бо майстерно описують своє життя, яке виявилося сповненим яскравими авантюрами та кривими лініями. Їх цікаво читати не лише через вміння володіти словом, але і через сюжетний мотив, який зазвичай виявляється доволі цікавим (Карпа, Жадан). Кузьма належить до третього типу - пише він простими словами в простих конструкціях. Немає ускладнень і в змісті. Книга абсолютно розважальна. Як на мене, то єдина користь, яку ви з неї можете винести - так це вивчити три десятки фраз польською. “Виїжджає” повість за рахунок яскравої біографії Андрія, яка хоч не надто майстерно написана, проте цікава як така.


“Я, “Побєда” і Берлін” - перша повість одноіменної книги - розгортається в атмосфері клітчатих сумок початку 90-х, котрі перетинали україно-польський кордон частіше, ніж поріг будинку їх власника. Молодий Кузьма позичає 200 баксів та купує собі перший автомобіль - стару покоцану “Побєду”, на якій з пригодами і відбувається “взяття Берліну”. Правда, мабуть, будучи не в змозі перебороти поклик крові, конфлікт на вулицях німецької столиці в українців відбувається не з німцями, а з турками, яких просто повно у берлінських гетто. Втім, це зовсім не означає, що двоє справжніх українців могли відмовитися від спроб “кинути” тупих німців і розжитися на їх бюргерстві. Власне, поїздка у Берлін була здійснена з метою продажу старих радянських манекенів. Загалом, повість можна умовно поділити на три частини згідно з маршрутом: українська (менш значуша), польська та німецька. У повісті панує певний галицьки або, принаймні, західно-український дух. Читачі з цих регіонів краще змогли б відчути і вникнути в атмосферу через своє у ній зростання. Стиль оповіді Кузьми дуже схожий до жаданівського - та ж подача, ті ж подекуди абсурдні діалоги, то й же час, врешті решт (90-ті рр). Щоправда, майстерність письма Кузьмі доведеться шліфувати. Навіть що стосується невиправданих русизмів.


“Місто, в якому не ходять гроші” - така собі short story у стилі “Очамимрі” та “Рівне/Ровно” Ірванця - фантастика постіндустріального періоду. У центрі твору постає яскрава хоч дещо і утопічна ідея безготівкового існування. Проте мораль лежить трохи в іншій площині. Скрябін сконцентровується на ретрансляції людської жорстокості та людиноненависництва, що проявляється в витончених способах “розплати” за товари. У закритій зоні, куди випадково потрапляє головна героїна Аліса, і з якої назад вибратися практично неможливо, автор по-суті формує суспільство майбутнього. І суспільство це лякає... Щодо стилю, то Кузьма і надалі не зраджує простоті, хоч подекуди з`являється певний пост-модерн, продиктований так би мовити специфікою твору. Загалом головна фішка “Міста” - ідея і задум твору - дійсно цікаво почитати, хоч не можна сказати, що це щось абсолютно нове.


“Лірика” Скрябіна - взагалі окрема тема для розмови. Сказати, що вона специфічна буде надто м`яко. Вона дибілкувато-графоманська. Пора б зрозуміти, що тексти, які “з пивом покатять” у музиці не варто пов`язувати з літературою. Складається враження, що Кузьма просто запарився писати літературні роботи, а щоб не випускати книгу на 140 сторінок (що у форматі pocket-book було б взагалі знущанням), вирішив докидати ще 80 сторінок з текстами своїх пісень. Тому “читальна” книга “Я, “Побєда” і Берлін” лише на дві третини. І дві цих третини - прозові.


Загалом, Скрябіну доведеться ще добряче попріти, щоб стати повноцінним письменником. Щоб виробити власну манеру письма, перейти з “жадано-ірванецизму” на власний стиль, вивчити мовні особливості та художні засоби. Поки усе надто сиро. Проте, це не значить, що Кузьма на ці кроки не здатен в подальшому. Думаю, дочекавшись нових книг Скрябіна, ми зможемо дати більш конкретну відповідь на письменницьке питання Андрія Кузьменка “бути чи не бути?”.
Tags: читло
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 4 comments